Фотоархів із 20 зображень, датованих 1943–1945 роками, вдалося викупити на онлайн-аукціоні у квітні 2022 року. Більшість з них має підписи на зворотах, що адресовані Галі Коваленко. У цьому випадку "Галя" – це розмовна форма імені Ганна. Власницю цього фотоархіву звали Ганна Степанівна Коваленко (у заміжжі – Конько).
Ці фотографії — одні з перших у колекції. З написів на зворотах відомо, що їх надіслав своїм рідним – дружині та сину – примусовий робітник Микола Ріпенецький.
Ця фотографія, викуплена на онлайн-аукціоні у серпні 2020 року. Єдина зачіпка для ідентифікації зображених на ній примусових робітників – підпис на звороті. Завдяки документам, виявленим у Державному архіві Сумської області та Архіві Арользена – Міжнародного центру документації націонал-соціалістичних переслідувань, вдалося прослідкувати їхні долі та дізнатися більше про пережите ними під час Другої світової війни.
Попри усі обмеження депортовані до нацистської Німеччини українці надсилали своїм рідним листи та фотографії. Про те, як люди робили ці знімки і про що вони свідчили, розповідає архівістка міжнародного центру з дослідження нацистських переслідувань Arolsen Archives Ганна Легун.
“Дівчата гарні, навіть не скажеш, що в полоні та тяжко працюють”, — так прокоментував пост із архівною фотографією примусових працівниць у нацистській Німеччині (т. зв. “остарбайтерок”) один із користувачів Facebook. Це виглядає як типове для соцмереж хамство та знецінення чужого досвіду (ще й з чітким гендерним виміром) і, скоріш за все, ними і є. Але водночас ця репліка несвідомо зачіпає глибший пласт можливості репрезентації травматичного досвіду в фотографії, а також її обмеження.
У тексті йдеться про українських примусових робітників та робітниць у нацистській Німеччині під час Другої світової війни: специфіку їх вербування й працевикористання, повернення додому і радянські фільтраційні заходи. Окремо розглянуто проблему грошових виплат, які вони мали змогу отримати у 1990–2000-х рр.