Ця фотографія, викуплена на онлайн-аукціоні у серпні 2020 року. Єдина зачіпка для ідентифікації зображених на ній примусових робітників – підпис на звороті. Завдяки документам, виявленим у Державному архіві Сумської області та Архіві Арользена – Міжнародного центру документації націонал-соціалістичних переслідувань, вдалося прослідкувати їхні долі та дізнатися більше про пережите ними під час Другої світової війни.
Примусові робітники Михайло Темченко (праворуч) та, ймовірно, Іван Любка.
З колекції Андрія Достлєва
На пам'ять Любці Івану А. від Темченка Михайла Ф. в час перебування в Германії 20/VIII - 44 року
Михайло Федорович Темченко, автор підпису, народився 18 жовтня 1921 року у селі Томашівка Смілянського (нині Роменського) району на Сумщині у сім’ї селян-середняків.
Перед війною він навчався на 1-му курсі механічного технікуму. У 1939 році вступив до комсомолу. Під час нацистської окупації свій комсомольський квиток заховав, але, як свідчив пізніше, його "німці виявили та знищили". Працював у громадському дворі, допоки 1 грудня 1942 року його не мобілізували на примусові роботи.
Михайло Темченко на фото зі свідоцтва про звільнення від військової служби та трудової книжки, 1941-1944 роки
З Державного архіву Сумської області
Темченко потрапив до міста Бірсдорф (нині в складі міста Дааден) у землі Рейнланд-Пфальц. З 14 грудня 1942 року почав працювати на залізорудній шахті Фюссеберг, яка належала промисловому концерну Фрідріха Круппа. Жив у таборі Гайтеркайт (Lager Heiterkeit), створеному при шахті.
Місцевий історик Фолькер Розенкранц описує важкі умови у цьому таборі: примусові робітники голодували, а тому шукали будь-яку поживу за його межами. Місцеве німецьке населення звинувачувало їх у крадіжках, як-от обриванні яблук. Також це провокувало втечі. Розенкранц цитує звіт, згідно з яким упродовж липня 1943 року з табору при шахті Фюссеберг утекли 52 примусових робітників. 22 з них не повернулися з дозволеного виходу за межі табору. Серед них був і Темченко. Відповідна нотатка є у його реєстраційній картці: "19 липня 1943 року не повернувся з виходу". Проте через 6 днів його арештували. За звинуваченнями у "порушенні трудового договору та втечі" покарали 8 тижнями ув’язнення у виправно-трудовому таборі. За словами Темченка, він відбував покарання у Франкфурті-на-Майні, а тому, очевидно, що потрапив до виправно-трудового табору Геддернгайм (Arbeitserziehungslager Heddernheim). Він розміщувався у глиняному кар’єрі на околиці однойменного міського району. Темченко свідчив, що там "працював на різних роботах". А після звільнення опинився на одній зі залізорудних шахт у місті Гердорф, сусідньому з Бірсдорфом.
27 березня 1945 року до Гердорфа увійшла американська армія. Темченко з 12 до 14 серпня 1945 року проходив фільтрацію у таборі НКВС № 278 у місті Бреслау (нині Вроцлав у Польщі). 5 жовтня 1945 року повернувся до Томашівки. Очевидно, мав проблеми після прибуття і за місяць звернувся до Смілянського райвідділу НКВС з проханням прописатися у рідному селі. На це отримав дозвіл. Наступного року пройшов повторну перевірку. На той час працював у місцевому колгоспі. Надалі проживав у Томашівці, одружився, виховав двох синів. Помер у рідному селі.
Іван Антонович Любка, якому мала належати фотографія і адресований напис на її звороті, з Темченком були земляками. Він народився 3 грудня 1923 року у селі Гринівка, за кілька кілометрів від Томашівки, того ж Смілянського району.
Вірогідно, що й на примусові роботи вони потрапили разом: Любка почав працювати на тій же шахті Фюссеберг в один день з Темченком – 14 грудня 1942 року. Але от на втечу наважився раніше. У його реєстраційній картці занотовано: "Утік 1 травня 1943 року". Коли його заарештували, і яке покарання отримав – невідомо. Проте принаймні через три місяці після цього він вже перебував в общинному таборі Берглюфт (Gemeindschaftslager Bergluft) у Гердорфі. Очевидно, там знову зустрівся з Темченком.
У Державному архіві Сумської області вдалося виявити лист, який Любка відправив 24 серпня 1943 року своїм рідним. На жаль, він до них так і не дійшов.
Лист примусового робітника Івана Любки до рідних
З Державного архіву Сумської області
Одкритка пущена 24-VIII-43 од вашого сина Любки І. А.
Доброго здоровя[,] мої дорогі Папаша[,] Мамаша[,] Маня, Петя[.] В первих строках свого коротенького листа я сообщаю о том[,] что я пока жив здоров[,] того й вам жилаю в ваші[й] жизні[,] а також і работі[.]
Прошу передати од мене привет Дяді І.[,] Дядині Улиті[,] бабушке Васе, Колі[,] Тьоті Наталке[,] Дяді Степану і всім сусідам[.] Правда я тьоті Наталці слав одкритки[,] но не получав од їх. Передавайте привет сестрі Олені і її дітям Вані, Ніні. Ще передає привет своїм рідним Митя - він січас остався без ноги вище коліна[,] но ходе на работу[,] правда[,] работа льогка по йому[.] Я вашого листа папаша получив[,] за которого очень і очень благодарю. Мені кождої ночі як ляжу спать[,] так і сниться[,] що наче я дома і бачуся з вами[.] А часто сниться Петя[.] Як його там здоровя[?] Чи ще не вербували[?] Хтозна чі прийдеться з вами бачиться[,] чі ні. Ну з цим досвіданія[,] жду ответа[,] пишіть новості[,] пишіть адреса тих хлопців[,] що після мене забрали.
Ваш син І. Любка
Після завершення війни він пройшов фільтрацію у Бреслау. Звідти відбув додому 20 вересня 1945 року. Любка повернувся до Гринівки, проте згодом виїхав на роботу до Дніпропетровської області. Таким чином йому вдалося уникнути повторної перевірки, а тому його фільтраційна справа у Державному архіві Сумської області відсутня.